МЕХАНІЗМИ ДІЇ КУРОРТНИХ ТА ПРЕФОРМОВАНИХ ФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ

Останні десятиріччя курортологи висловлювали побажання, щоб науковці створили загальну теорію механізмів дії курортних та преформованих фізичних факторів. Про це йшлося на кількох з'їздах курортологів і фізіотерапевтів СРСР. Загальної теорії так і не створено. Між тим, наукових публікацій щодо дії курортних та штучних фізичних лікувальних факторів надзвичайно багато.
Більшість курортологів визнають, що ці лікувальні фактори діють як неспецифічні подразники, котрі мобілізують резервні захисні сили організму. Внаслідок цього перебіг хронічних захворювань стає менш активним, а в деяких випадках настає практичне одужання.
Спостереження за пацієнтами свідчать, що неспецифічне подразнення зумовлює активацію ендогенної інфекції. Як правило, це не супроводжується виразними клінічними симптомами загострення в хронічних вогнищах інфекції, але стимулює захисні сили організму подібно тому, як це відбувається при щепленнях вакцинами чи анатоксинами. В організмі більш прискорено починають утворюватися антитіла та антитоксини до наявної в ньому інфекції. Відомо, що процес стимуляції імунної системи після щеплень відбувається упродовж 4-6 тижнів. Приблизно стільки ж часу потрібно для одержання максимального позитивного результату після санаторного лікування.
Усі лікувальні природні фактори мають щось спільне в механізмах дії. Інша справа, як конкретний організм реагує на ці «надзвичайні подразники».
Щоб реакція на курортні та преформовані фізичні фактори була адекватною, лікувальною, потрібно правильно їх дозувати. Дозу визначає лікар. Завдання пацієнта чітко виконувати призначення. Адже хворим з однаковими діагнозами лікар може призначити різні лікувальні комплекси. Чому? Бо в них можуть бути різні супутні хвороби. Бо резерви організму, запас міцності здоров'я теж, як правило, бувають різними.
Організм людини - це система, яка сама себе регулює. По суті, повертає здоров'я людині не лікар, а організм сам лікує себе, якщо дістає кваліфіковану допомогу. Треба остерігатися надмірного подразнення, бо це спричиняє псування механізмів саморегуляції і може викликати погіршення перебігу хвороби. Хоч це й парадоксально звучить, але загальний принцип лікування на курорті такий: чим більш хвора людина, тим менше її треба лікувати, бо у виснаженому організмі резервний запас міцності незначний або й відсутній.
Майже всі курортні фактори рефлекторно діють на організм комплексно, викликаючи реакції практично всіх систем - нервової, ендокринної, імунної, серцево-судинної та ін.
Деякі з курортних факторів діють як доповнювачі того, чого не вистачає організмові. Наприклад, сірка із сірководневих мінеральних ванн потрапляє в організм і бере участь в біохімічних процесах. Але цим процес не обмежується. Доведено, що навіть незначні дози сірки здатні покращувати її обмін за рахунок «специфічної фармако-динамічної» дії. Внаслідок цього більш раціонально використовується наявна в організмі сірка. Очевидно, що аналогічний механізм дії притаманний і іншим складовим частинам мінеральних вод. Зрозуміло, що якщо складники мінеральної води діють, потрапляючи у внутрішнє середовище організму через шкіру і легені, приймання води всередину через рот чи введення її в кишечник спричиняють ще більший ефект.
Існує концепція, що лікувальна дія прийнятих всередину мінеральних вод зумовлена наявністю в них ксенобіотиків (чужих, не властивих організмові речовин). У відповідь на це «зцілюючи отруєння» організм вмикає всі наявні механізми виведення з нього ксенобіотиків. А це одночасно сприяє очищенню організму від інших екзогенних та ендогенних «шлаків».
Інша гіпотеза пояснює позитивну дію питного лікування мінеральними водами з погляду гомеопатії. Деякі з мікроелементів в «Поляні квасовій» та «Поляні купель», як також в деяких інших мінеральних водах, містяться в такій незначній концентрації, котру можна порівняти з гомеопатичними дозами. Навіть ті, котрі в значній кількості спроможні викликати небажані реакції, в мікродозах діють як лікувальні. Зокрема, свинець усуває спастичні явища в стравоході, шлунку, кишечнику, мідь сприятливо діє при дискинезіях жовчних шляхів, кишечника, залізо ефективне при стійких колітах і похудінні, алюміній сприяє покращенню при колітах з гіпотонією товстої кишки, які супроводжують хронічне запалення печінки, а цинк покращує стан хворих при гіпертонічній дискинезії жовчного міхура. Приклади можна продовжити.